Диптих "Музиканти"- це іллюстрація повір'їв про музик (здебільшого про скрипалів) подана дещо гумористично. Розповідь про те, як вони комунікували з темними силами, якими методами користувались задля того щоб бути найвправнішими в своєму ремеслі та шляхи якими вони позбавлялись від конкуренції.
*1 Щоби добитися успіхів у гуцулів, “стати над усіма” музикантами, скрипаль Іванової ночі (найліпшої години для чортів, мавок – за народними віруваннями) піднімався на високу гору і, роздягнувшись наголо, грав там “до світ сонця”
*1 Існують також повір’я, перекази про те, як один музикант хоче позбавити іншого вміння добре грати на інструменті. “Якщо музикант хоче, щоб інший не вмів грати, наприклад на скрипці, тоді бере скрипку у ліву руку, а смичок у праву, перекладає смичок через скрипку того, якому хоче нашкодити, і каже тихо: якщо б тобі переплелась скрипка з смичком, так аби переплелись твої руки і твій розум від тої гри! Потім хапає руки назад себе, витирає свої руки у свій зад і каже: аби так нічого не знав, як моя скрипка нічого не знає! Після того, кому ти хотів нашкодити, ніколи не зможе грати на скрипці”
*1 За легендами, музиканти могли заподіяти шкоду молодятам. Ось, наприклад грали музиканти на весіллі і домовились за одну ціну, весілля закінчилось, а їм не хочуть платити... музики виїхали за село, там де перехрестя починається, і заграли похоронного марша. Недовго жили молоді в парі, бо молодий через недовгий час помер”
*1 Музика притягує до себе нечисту силу. У різних легендах і повір’ях розповідається, що чорти під виглядом звичайного чоловіка зустрічають музик, які повертаються з весілля, просячи пограти їм на скрипці за хорошу плату. Музикантам здається, що вони знаходяться у красивому будинку чи палаці, а під їхню музику танцюють люди. Вони грають декілька діб підряд, але їм здається, що пройшло лише декілька годин. Випадково перехрестившись чи згадавши ім’я Боже, музикант розуміє, що сидить не в палаці, а у лісі на пеньку чи в болоті, де навкруг нього танцюють чорти
*2 Музиканти володіли чудовими здібностями полонити людські серця, піднімати настрій, розраджувати в горі
*2 У Карпатах функції музиканта часто збігалися з функціями пастуха, обов’язковим атрибутом якого були ріжок, флейта і трембіта. Грі пастуха на музичному інструменті приписували апотропеїчні (захисні) властивості. Наприклад, щоб захиститися і відігнати нечисту силу, пастухи гучніше грали на своїх інструментах.
*2 Музиканти володіли магічними властивостями, що надавало їм статус посередника між людиною і потойбічним світом. Відповідно у традиційно-побутовій культурі українців музиканта (принаймні найвправніших серед них) вважали “непростим” – чарівником.
*2 Смерть музиканта, як і багатьох “непростих”, була дуже важкою. Оповідають, наприклад, що на Гуцульщині музиканти перед смертю, спокутуючи, довго і тяжко мучаться, мусять грати на розпеченій залізній скрипці і розжареним залізним смиком
*2 Цікавим є повір'я про спосіб, яким можна було отримати доступ до таємничих знань цього музичного мистецтва. Коли мелять зерно, і зернина попаде музикантові в рот, то він її береже, і носить під губою. Якщо він на когось з музикантів- скрипалів розсердиться і перекусить те зерно, то в них струни тріснуть.
